«Душа учителя, що сповнена натхнення…»
Звучить музика . На сцену виходить ведучий.
Ведучий 1. Осінь.
3 місяці мудрості.
91 день плодючості.
2184 години душевності.
131040 хвилин дива.
7862400 секунд яскравості.
Осінь – лагідна, затишна,
загадкова, барвиста, ошатна, пряна, меланхолійна.
Осінь завжди прекрасна. І такими ж робить вона нас, якщо ми їй це дозволяємо –
яскравими, бадьорими, повними рішучості і сил, здатними творити , надихати і
просто радіти.
В зал заходять учні. Співають.
1. Добрий ранок
тобі, вся шкільна родино!
Приспів: Радуйся! Ой радуйся, школо!
Рік новий народився!
2. Застеляйте столи ручками й книжками.
3. Та кладіть контрольні вчителям довольним.
4. Ще й відповідайте, руку піднімайте!
5. Будьте всі
здорові! Ставте нам високі семестрові! (речетативом)
Ведучий. Дозвольте
оголосити програму нашого свята. Повідомляємо:
в кількості годин вона твердо не виражена, тарифній сітці не відповідає, і
переписувати, як то кажуть, хай вас Бог боронить, не рекомендується.
Ведуча. А що
рекомендується?
Ведучий. По – перше –
сміх, по – друге – гумор,
По – третє –
жарт, а по – десяте –
веселощі.
Ведучий. Учительський
колектив нашої школи можна порівняти з великим хором. У кожного вчителя свій
голос, свої методи і прийоми навчання, але всі вони разом – хором сіють в наших
душах розумне, добре і вічне.
Учитель, учитель, учитель...
Це – дар, це – хвала, це – талант!
З вас кожен у подумках – лірик,
З вас кожен в душі – музикант.
Ви вмієте грати на струнах,
Ви вмієте серцем співать,
І те, що дано вам від Бога
Ви прагнете учням віддать.
Живе музикант у акордах,
Які на концерті зіграв,
Спортсмен видатний у рекордах,
Хірург – в тих, кого врятував,
Художник живе у картинах,
Живе астроном у зірках...
А вчитель, він, мабуть, єдиний –
У наших серцях і думках.
(Діти
співають на мотив пісні «Наша служба и опасна и трудна» із кінофільму «Слідство
ведуть знавці»).
I.
Ви
забудьте про журнали хоч на мить,
Поки
пісня ця окрилено дзвенить,
Поки
свято нас тримає у своїм
Радіснім
полоні,
Ми
для вас, шановні наші вчителі,
Принесемо
із далекої землі
Сонце
на долоні.
II.
Ви
не вірте, що підкорять вас роки,
А
частіше усміхайтесь залюбки,
І
фортуна подарує вам джек-пот,
І
душа розквітне,
І
весела безтурботна дітвора
Прокричить
для вас гучне: «Гіп-гіп ура!» -
Щиро
і привітно.
III.
Ви
розкрийте свої радісні серця,
Бо
удача педагогам до лиця,
І
тоді на добру сотню щасних літ
Долю
приголубим,
Проспіваємо
натхненно світлий гімн
І
повторимо ще раз для вчителів:
«Ми
вас дуже любим!»
Ведучий 2.А я обожнюю історію! От скажіть, що таке монархія?
Ведучий 3.Монархія – це коли країною править король.
Ведучий 4. А якщо король помирає?
Ведучий.5 Тоді править королева.
Ведучий 1 А якщо королева помирає?
Ведучий.2 Тоді залишається Валет.
Ведучий.3 А я непогано знаюсь на українській мові. От скажіть, слово «штани» - однина чи множина?
Ведучий.4 Зверху однина, знизу множина.
Ведучий5 Друзі, а як ви думаєте, який у мене улюблений предмет?
Ведучий 1 Біологія? Інформатика? Фізика?
Ведучий 5 Та ні. Телевізор. Тому я запрошую ведучу моєї улюбленої передачі «Стосується кожного» -. Зустрічайте!
Телеведуча.
А почнемо ми з випуску новин погоди.
І так, сьогодні,4 жовтня всюди очікуються оплески в честь наших вчителів. А місцями оплески будуть переростати в овації з поривами децибел до трьохсот! Також можуть зустрічатися сльози щастя на очах учителів, і всюди буде світло від їх сліпучих усмішок! Такий сприятливий і здоровий атмосферний фронт протримається до кінця тижня. А якщо учні будуть старатися, то цей фронт затримається ще на кілька днів або навіть тижнів!
Інтерв’ю директора
А я нагадую, що це ток-шоу «Стосується кожного» і я, її ведуча Сьогодні у нас цікава зустріч. Я хочу запросити до нас у студію директора школи. Отож, зустрічаймо його бурхливими оплесками!
Телеведуча.
Назвіться, будь ласка.
(Директор відрекомендовується,
оплески глядачів)
Телеведуча. Скажіть, будь ласка, ви із задоволенням
ходите на роботу? (Директор відповідає.
Оплески глядачів.)
Телеведуча. Чи є у вас улюблені учні (відповідь), а вчителі? (Директор
відповідає. Оплески глядачів.)
Телеведуча. І на закінчення, що б Ви побажали своїм
колегам в цей святковий день?
Телеведуча. Ось такого директора виростили колектив та
учні Першої!
Ведучий. А для комфортного
перебування вчителів та учнів в нашому закладі ми даруємо таку пам’ятку:
(Читають)
Учителю, запам’ятай!
1.
Директор правий.
2.
Директор завжди правий.
3.
Якщо директор не правий – дивись пункт перший.
4.
Якщо ти не правий – значить ти не директор.
5.
Директор не спить – він просто закрив очі, не
їсть – він набирається сил, не запізнюється, а затримується на діловій
зустрічі.
6.
Директор не читає в
робочий час газет та журналів – він збирає необхідну інформацію.
7.
До кабінету директора можна зайти зі своїми
ідеями, але виходити з кабінету –з ідеями директора.
Ведучий. А якщо серйозно, то школа, це наша ще одна домівка. Адже
тут ми проводимо більшу частину свого часу, розуміємо один одного і надихаємось
спільними ідеями.
Художній номер
Ведучий. Ми вдячні всім нашим вчителям, які, незважаючи
ні на що, нас розуміють. А ще вони розуміють все-все на світі. Запитайте
кого-небуть на вулиці: «Хто першим прийде на допомогу?», і ви неодмінно
почуєте, що це вчитель. Ось і трапилась така історія, коли вчитель української
мови допомагав вчителю фізкультури.
Сценка
Ведучий. Уявіть, вчитель української
літератури заміняє урок фізкультури.
Вчитель. Доброго дня, дітки.
Всі. Героям Слава!
Вчитель. Молодці! На Шевченка – Франка
розрахуйсь.
1 юнак. Шевченко!
2 дівчина. Франко!
3 юнак. Шевченко!
4 дівчина. Франко!
5 дівчина. Шевченко!
6 юнак. Котляревський. Розрахунок
закінчено.
Вчитель. Молодці! Шевченки зробили крок
уперед, повернулися Рильським до Рильського і повторюємо за мною:(опускають-піднімають
руки) Зажурилися – повстали, зажурилися – повстали, зажурилися – повстали.
Закінчили вправу, повернулися Мина Мазайлами
до залу…
Так, а що
це ми стали, як лінія означення? А-ну, швидко в підмет!
(3 юнак
стоїть на місці)
Вчитель. Ти що, Нечуй-Левицький? Я тобі
Лесею Українкою сказала: в підмет!
Так, а зараз будемо здавати норматив
«перекоти-поле».
5 юнак. А як ми будемо здавати
«перекоти-поле» без матів?
Вчитель. Без чого?
5 юнак. Без матів.
Вчитель. Без чого?
5 юнак. Як ми будемо здавати
«перекоти-поле» без Леся Подерев’янського?
(1-й юнак
піднімає руку)
Вчитель. Що?
1-й юнак. Можна вийти?
Вчитель. Обставина?
1 юнак. Ясла повні.
Вчитель. Що?
1 юнак. Ясла повні.
Вчитель. Повне речення!
1 юнак. Ревуть воли як ясла повні!
Вчитель. Швидко, бо потече вода із-за гаю!
На цьому урок закінчено. На наступному будемо
здавати стрибки у Довженка. І спробує хтось принести довідку, що він кріпак, я
вам таку Кайдашеву сім’ю влаштую…
Художній номер
Ведучий. А наше свято продовжується.
Вас прийшли
привітати представники самої
знедоленої частини учнів – учительські діти.
Виходять вчительські діти
з уклінною
«Уклінна
вчительських дітей»
Милостивий
школодержавець,
Світ-світлий
наш! Ми, вірнопіддані твої,
Прийшли до
тебе Шукати правди і захисту.
Зрони слово
золоте з Трону високого за нас - забутих, бідолашних вчительських дітей.
Нас
пригнічують, обтяжують непосильною працею, не прощають найменших дрібниць,
ставляться, як до невільників, які повинні терпеливо зносити свою гірку участь
і мовчати.
Мало ми
бачимо в житті радощів. Не смакуємо «Марсами», «Снікерсами», морозивом та
халвою. Не одягаємося в «Монтани», не взуваємося в «Саламандри».
Сповнені
ратного духу, щодня стрімголов спішать матері наші до школи, забувши про чад
своїх. А вдень вихором носяться по школі, не помічаючи нас, ні дірок на наших
ліктях, а ввечері однією рукою кашу мішають, а другою - конспект уроку
строчать. На ніч колискові нам не співають, казки не розповідають, а все чиїсь
твори читають, чужі помилки шукають, своїх не помічаючи.
Тому просимо
тебе, о тонкий знавець і цінителю дитячих душ! Звільни хоч крихітно батьків
наших від непосильного малооплатного труда.
Щоб хоч в
суботу та неділю бачити їх без крейди, зошитів, класних журналів. О великий
послідовнику славних мужів освітянської ниви, о наше красне сонечко!
Допоможи нам
повернути втрачений дитячий рай. Не виявляй гніву до зневірених душ їхніх та
воскрешай надію на краще.
Упрошай шефа,
щоб його величність вряди-годи премію видав. А ми вже честь роду учительського не
осоромимо. З усіх сил, які ще в нас є, вчитися будемо.
О благаємо!
Бідолашні
вчительські діти!
Художній
номер.
Ведучий.
Учитель – садівник, що ніжно пестить квіти,
Завжди дбайливо доглядає сад.
Чудесний сад – це наша юнь і діти,
Сад вирощений з вчительських порад.
Спасибі вам, що ви на світі є,
Що сієте добро, як стиглий колос.
Ми пам’ятати будем все життя
Ваш мудрий, тихий, терпеливий голос.
Художній
номер
Немає коментарів:
Дописати коментар