З бабусиної скрині
Ігрова програма для молодших школярів
Мета: розширити знання про минуле
українського народу; ознайомити учнів з елементами традиційного українського
одягу; показати зразки традиційного
народного посуду; розповісти про побутові речі, які використовувались в якості
музичних інструментів; закріпити знання дітей про побут та звичаї українців;
викликати почуття поваги до праці та відпочинку предків; поглибити у дітей
усвідомлення того, що традиції тісно переплітаються з сучасністю, і тільки
знаючи минуле, можна будувати майбутнє; сприяти загальному розвитку школярів; виховувати
в учнів почуття патріотизму.
Реквізит: стіл зі скатертиною, скриня,
кожух, віночок, намисто, глечик, горщик, близнята, 4 корзини, овочі для гри,
картки з зображенням ложки, рубель, качалка, дерев'яні макітра і макогін,
кришка від каструлі і черпак, ємність з крупою.
Мультимедійне забезпечення: презентація
«Традиційний український одяг в поєднанні з сучасністю», презентація до пісні
«Курка-чубатурка», відео-кліп «PulcinoPio», музичний супровід.
Біля
сцени скриня з реквізитом (намисто, віночок, «музичні інструменти») та стіл, на якому стоять
близнята, глечик, горщик.На скрині кожух.
Звучить
музика, виходять тітка Одарка та Катерина.
Т.
Одарка - Привіт вам, мої любі горлички й
соколики! На гостину до тітки Одарки завітали? От і мої племінники Катря з
Миколою теж до мене приїхали. Ви такі хороші поставали! В дівчат коса майже до
пояса, щічки зарум'яніли. А хлопчики як змужніли! Напевне, самі вже можуть
коней запрягати і по два відра води з річки носити!
Катря – Тітко, та що ви таке кажете? Які коні? Вони зараз лише
на іподромі і то, одні арабські скакуни! А вода – кран відкрий, і потече.
Т.
Одарка – То що ж це, Микола не по воду до
річки пішов? Точно на рибалку втік! Я ж йому… Я ж йому хоч кожуха винесу, так
надворі холодно! (Бере кожух, вибігає)
Катря – Діти, а ви знаєте, що таке кожух?
Так, кожух – це традиційна частина одягу
українців, зшита з овечих шкур. Носили його хутром всередину, а зовні вишивали
шовковими або вовняними нитками.
(Заходить
т. Одарка)
Т.
Одарка – І кожуха принесла Миколці, і навіть
кобеняка вдягнув.
Катря - А що таке
«кобеняк»?
Т.
Одарка – То така накидка, яка захищає від
вітру та дощу. По-вашому сучасному – плащ. Катрусю, я тобі скажу, що все нове – це добре
забуте старе. Наприклад, зараз одягають
жилетки, а колись – корсетки. Зараз ти сама все побачиш. (Гра
«Традиційни одяг». На проекторі відображається презентація).
Пропоную разом з нашими гостями
пограти в таку гру:
На екрані ви побачите назву частини
традиційного українського строю. Якщо ви вважаєте, що це жіночий одяг, встають
всі дівчатка в залі і аплодують, якщо одяг чоловічий, піднімаються хлопчики і
теж плескають в долоні. Потім ви побачите, що це за одяг і як його осучаснили.
Ну що, перевіримо вашу обізнаність та інтуїцію?!
Молодці, гарно справились із завданням. Дівчатка, поаплодуйте хлопчикам!
А тепер хлопчики – дівчаткам!
Катря – Тітко Одарко, а що це у вас за ящик такий?
Т.
Одарка – Це, Катрусю, скриня. Вона дісталася
мені ще від моєї бабусі. В ній зберігалися найдорожчі речі.
Катря – Ті, які дорого коштували?
Т.
Одарка – І ті, які коштували дорого, і ті ,
які були дорогі серцю. Ось це дороге намисто – коралі (показує), а ось віночок мій дівочий (показує, притискає до себе замріяно).
Т.
Одарка – Ой, Катрю, та що ж це я?! Ти бачила,
котра година? Скоро вже Микола з риболовлі повернеться, а в нас є де сісти, та
нічого їсти!
Катря – То давайте мерщій кашу варити. Де у вас каструлі
знаходяться?
Т.
Одарка – Цур тобі, доню! Які каструлі?
Наваримо борщику в полив'янім горщику, а в близнючках каші, щоб наїлися діти
наші! Молочком із глечика зап'ємо,а потім ще й гарну пісню заведемо.
Катря – Тітко Одарко, а ви впевнені, що близнюкам не зашкодить
висока температура? Та й де ви близнюків візьмете? (До дітей) В цьому залі близнюки є? А хоча б двійнята?
Т.
Одарка – Катрю, я тобі зараз все покажу. (Підходить до столу й показує по черзі кожен зразок посуду). Дивись,
це – близнюки. Раніше жінки носили їсти чоловікам на поле у таких горшках: в
один насипали борщ, а в другий - кашу чи вареники. Було, що й три горшки
зліплював гончар докупи. То вже трійнята. Ну, а в той третій компот чи кисляк
наливали – що вже було. Але нести такого незручно. А якось у дядька на базарі
бачила аж чотири докупи зліплених горшки - чвірнята називаються.
Ось це – глечик. В ньому зберігали
молоко та молочні продукти.
А це – горщик. Горщики були різних форм
і розмірів. В них і готували їжу.
Катря – Так ми з мамою в таких горщиках картоплю запікаємо. Їх
навіть в мікрохвильовку ставити можна. Нумо, тітко, борщ варити!
Т.
Одарка – А наші гості теж, напевне, знають, як
борщ варити. Знаєте? То які інгредієнти потрібні для смачного червоного
борщику?(Діти перераховують овочі, які
потім з’являються на екрані).
Тож я запрошую на сцену учасників, в
яких є картка з зображенням ложки. Ви об’єднуєтесь в дві команди. Команда
справа – Катрусина, команда зліва – моя. В кошиках перед командами є овочі.
Давайте подивимось, які саме. (Катря показує овочі).Після слів «1-2-3-почали»
перший учасник команди біжить до кошика попереду, бере овоч, несе його і
кидає в кошик біля своєї команди.
Перемагає команда, яка першою всі овочі перенесе в другий кошик. Ті, хто
залишається на своїх місцях, теж об’єднуються
в дві команди і слідкують за ходом гри. Як тільки овоч буде в корзині команди,
яка напроти, ви голосно плескаєте в долоні один раз. Зрозуміло? Тоді
1-2-3-почали.
(Командна гра-естафета. Діти виходять на сцену. Їх зустрічає Катря і
об’єднує в дві команди. Ставить на сцені кошики з овочами перед командами і
пусті кошики позаду них.)
Першою борщ зварила команда «…»
Привітаймо її оплесками. Також ваші гучні оплески команді «…».
Катря – Тітко Одарко, а чому Микола так довго на рибалці?
Т.Одарка – Бо ловити рибу – справа нелегка. Тут потрібен хист.
Катря – А як раніше рибу ловили?
Т.Одарка – Навчати цьому ремеслу починали ще змалечку. В 6 років
хлопчики самі вже ловили рибу руками в неглибоких річках. Підлітки та дорослі ловили рибу вудками з
саморобними гачками. У гирлах великих рік рибалки
застосовували перемети — довгі шнурки з підвішеними до
них десятками гачків з наживкою. Шнур перетягували поперек річки і
закріплювали на берегах, а підвішені гачки занурювали у воду на потрібну глибину. Але таким способом ловили рибу
потай уночі. Та й я скажу тобі, риба тоді водилася сама різноманітна: марени,
мині, в’юни, я вже не кажу про коропів, судаків та карасів…
Катря – тітко Одарко, може і ми з дітьми допоможемо Миколі
риби наловити? Он скільки помічників зібралося!
Т.
Одарка – А я навіть знаю, хто ще нам може в
цьому допомогти. Ось поглянь лишень, там позаду залу стоять наші дівчатка
Оксана та Даринка. Вони будуть подавати рибу зі своїх відерець. Ми об’єднуємось
в дві команди: команда Катрусі і моя команда. Оксана та Даринка будуть подавати
вам по одній рибинці. Ви ж так само по одній рибинці передаєте «змійкою» аж до
першого ряду. Останній представник команди має рибинку кинути до відерця
Катрусі. (Катря стоїть по центру. Біля
неї є два відерця для команд). Обов'язковою умовою є те, щоб кожна рибинка
потрапила до рук кожного учасника. Перемагає команда, яка першою відправить всю
рибу у відро. Але це ще не все. Коли затихне музика і Катруся скаже слово
«карась», починаєте передавати рибу у зворотньому напрямку. всі зрозуміли правила
гри? Тож 1,2,3, почали!
Першою справилась команда…Ваші оплески …і
команді-переможцю.
Катря – Ми вже й стомилися трохи, бо ж їсти варили, рибу
ловили ще й одяг сладали.
Т.
Одарка – А якщо хочеш відпочити, Катрю,
потрібно пісню заспівати, відразу й сили з'являться, то ще й в танок підеш. Пам’ятаю, як заграють хлопці на цимбалах та ще
на скрипці, а ще як дудка яка чи сопілка є, то танцювали до самого ранку. А як
на домрі хто вмів грати чи на бандурі, то так гарно пісні виводимо…
Катря – Тітко, а навчіть нас гарної веселої пісні!
Т.Одарка – Я якраз і пісню підходящу знаю. Таку, що розімнуться і
ручки, і ніжки, і язик! Всі в цьому залі співати вміють? На екрані ви бачите слова. Слово «Гей!» вигукуєте всі
разом і плескаєте в долоні. Спробуймо! Чудово, а тепер голосніше. Молодці! Ми з
Катрусею співаємо куплет, ви викрикуєте «Гей». Приспів співаємо всі разом.
Тепер повторюйте за мною слова, які ви бачите на екрані: Теля – хвостом меля,
індик-дик-дик-дик-дик, гуся-сюся-сюся, каця-цяця-цяця, курка-чубатурка по
садочку ходить та й ходить, курчаточок водить, та й водить! А тепер швидше!
Молодці!
В моїй скрині ось які старовинні
«музикальності» є. (Показує і називає
декілька інструментів, зображення яких виводиться на екран).А хто з вас грає
на музичних інструментах? Піднімайте руку! Виходьте на сцену!(Помічниці обирають 4 дитини)
Катря – Та ні, тітко. Я у вас бачила інші інструменти, якими
наші музиканти точно користувались. Побіжу, принесу. (т. Одарка знизує плечима. Катря заходить з ємністю з крупою, макогоном
і макітрою, кришкою і черпаком)
Т.
Одарка – То і в мене десь схожий інструмент є.
(Виходить з рублем і качалкою)
Катря (роздає дітям
інструменти і показує ритм) – А що це у вас за чудасія (показує на рубель)?
Т.Одарка – Це – рубель. Ним і качалкою прасували одяг. А коли
одяг був непом'ятим, а настрій – гарним, його використовували як музичний
інструмент. (Дає рубель з качалкою
дитині). Тепер в нас є оркестр, який буде грати і справжній хор. Всі
пам’ятають як ми співаємо? Музики готові? Починаймо! (На екрані презентація зі словами пісні. Т. Одарка і Катря співають
куплет. Зал співає приспів, вигукує «Гей!» катря слідкує за «оркестром» )
Пісня
«Курка-чубатурка»
Як служив я в пана
Та й першеє літо та й літо -
Заслужив я у пана
Курочку за літо.
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й другеє літо та й літо -
Заслужив я у пана
Качечку за літо.
А такаця-цяця-цяця,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й третєє літо та літо -
Заслужив я у пана
Гусочку за літо.
А те гуся суся-сюся,
А такаця-цяця-цяця,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я в пана
Та й четверте літо та літо -
Заслужив я у пана
Індика за літо.
А той індик дик-дик, дик-дик,
А та гуся суся-сюся,
А такаця-цяц-цяця,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Ой служив же я в пана
Та й п'ятеє літо та й літо -
Заслужив же я у пана
Телятко за літо.
А те теля хвостом меля,
А той індик дик-дик, дик-дик,
А та гуся суся-сюся,
А такаця-цяця-цяця,
А та курка-чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Т.
Одарка – Оплески нам, ми їх заслужили!
Катря – А й справді,
тітко Одарко все нове – це добре забуте старе. Я згадала про пісеньку, дуже
схожу на ту, яку ми щойно співали. Навіть можемо з дітьми потанцювати. Друзі,
підіймайтеся зі своїх стільчиків та повторюйте рухи за нами і героями на
екрані. (На проекторі відображається кліп
«PulcinoPio». Катря і тітка Одарка показують рухи, діти повторюють).
Катря – Тітко Одарко, а приїжджайте і ви до нас на гостину. Ми
вас піцою пригостимо, по-нашому танцювати навчимо, джинсики вам підберемо.
Т.
Одарка – А планшетом навчите користуватись?
Катря – Звісно навчимо, ще й на рок-концерт поведем.
Т.
Одарка – Так, нового треба научатись.
Катря – А старого не цуратись! Тітко Одарко, побіжу я за
Миколою, бо нам вже час додому, ще мама хвилюватиметься…
Т.
Одарка – А я з нетерпінням чекатиму вас
наступного разу! До побачення!
(Звучить
музика, діти виходять)
Немає коментарів:
Дописати коментар